Перейти до основного вмісту

Система підготовки: етапи, цілі, способи


У переліку 100 кращих жінок у світі – 18 представниць цієї країни. До 100 кращих чоловіків увійшло 15 спортсменів. Разом – це 16,5 % «червоної групи» світової еліти. Враховуючи неоднорідність серед представлених країн у списках світових рангів, можна стверджувати, що це найвищий показник.
Здогадалися?

Швеція – країна, в якій зародилося орієнтування. Країна, в якій навчають поводитися із картою та компасом з дитинства, а уроки фізкультури в школі не обходяться без дистанцій у лісі. Офіційно у ній зареєстровано близько 600 спеціальних клубів, що розташовані практично у кожному місті та до яких їдуть безліч легіонерів із різних куточків світу.
Чому так?
Мабуть, тому, що система розвитку спорту в країні не дає збоїв. Починаючи з сім’ї, коли дитина разом із батьками виходить в ліс, проходячи через призму заохочення у закладах освіти та формуючись у дорослому віці завдяки існуючим можливостям, філософія спорту у Швеції має значимий вихід професійних спортсменів і велику кількість любителів та прихильників цього діла. Простежити це можна на прикладі орієнтування.
Вашій увазі я пропоную покрокову систему підготовки спортсменів у Швеції, яку я знайшла на просторах Інтернету*.

6 рівнів

Почнемо із загального. Система побудована із шести рівнів підготовки, на кожному із яких спортсмен має оволодіти чітко прописаними уміннями та навчитись вирішувати певні задачі під час проходження дистанції. Так, наприклад, на початковому рівні людина має навчитись ідентифікувати основні символи карти, навчитись її «читати», правильно орієнтувати по відношенню до реальності, безпомилково рухатись лінійними орієнтирами.
Наступні два рівні передбачають напрацювання навичок, в першу чергу необхідних для орієнтування. Сюди входять: вивчення знаків спортивних карт, вміння брати «грубий» азимут та обирати шлях руху, просте використання у процесі орієнтування форм рельєфу. Під час роботи на цих рівнях спортсмену необхідно набути достатньо упевненості для самостійного подолання дистанцій.
Четвертий рівень – це початок професійного зростання спортсмена. Фактично, відбувається напрацювання основної «бази», яка на наступних рівнях лише вдосконалюється та ускладнюється. В цей арсенал входять такі технічні і тактичні прийоми, як:
- дистанція має сприйматись як нерозривне ціле, а не складатись із окремих етапів: спортсмен вчиться працювати «на перед»;
-  удосконалюються навички роботи з компасом (техніка «точного азимуту»);
- спрощується процес орієнтування за рахунок відокремлення головних об'єктів на перегоні (переважно, 2-3 штуки + прив’язка) та створення у голові схеми його подолання;
- спортсмен вчиться контролювати швидкість бігу в залежності від технічних і тактичних особливостей маршруту (наприклад, швидкий біг по дорозі або чистому лісі і повільний – під час руху від прив’язки до КП);
-  вдосконалюється навик і швидкість вибору шляху руху;
- розвивається просторова орієнтація: спортсмен починає сприймати і відчувати не тільки ті орієнтири, що знаходяться безпосередньо на його шляху, а і ті, котрі розташовані поряд і не потрапляють до поля зору (він відчуває себе невід’ємною частиною лісу);
- вивчаються та опрацьовуються різні технічні прийоми («біг в мішок», «біг з упередженням», «траверс» та інші);
- вивчаються та опрацьовуються різні тактичні прийоми («зворотній вибір шляху руху», використання суперника у якості «маячка», інше).
На наступному рівні задачі попереднього – ускладнюються. Це відбувається за рахунок збільшення довжини дистанції, об’єму технічних і тактичних завдань, встановлення КП на складніших орієнтирах та на більшій відстані від однозначних об’єктів.
Останній рівень передбачає найскладніші умови використання прийомів орієнтування. Разом вони поєднуються у систему і формують загальне тактичне мислення спортсмена. На одному перегоні може використовуватися одразу кілька технічних прийомів. Також, рівень ускладнюється за рахунок збільшення фізичного і психічного навантаження на спортсмена.
  

Технічні і тактичні навички

Окремо у шведській системі прописані 4 тактичні та 17 технічних параметрів підготовки спортсмена (можна позначити їх як підрівні), які розподілені між рівнями підготовки. Вони більш конкретно визначають, чого спортсмен має навчитися. Також, їх можна використовувати як підказки для тренерів стосовно того, якої складності давати завдання залежно від рівня підготовки спортсмена.
Технічні підрівні позначаються літерою К – скорочення від шведського слова «Kartläsning» (читання карти).
Тактичні підрівні позначаються літерою V – скорочення від шведського слова «Vägval» (вибір маршруту).




Для кожного підрівня наведені приклади технічних завдань з ілюстраціями, для кращого розуміння. Ось вони:

Зелений рівень
К1: використання одного лінійного орієнтиру, очевидний напрямок руху, просте орієнтування карти
К2: зміна лінійного орієнтиру на КП
K3: зміна лінійного орієнтиру на перегоні


         Білий рівень
K4: ті ж завдання, що і на зеленому рівні + КП розташовані біля лінійних орієнтирів
К5: використання об’єктів різного характеру та з менш вираженою ознакою лінійності
K6: побудова маршруту через відкриті ділянки місцевості
V1: простий вибір шляху руху
         


         Жовтий рівень
K7-8: більше пробігань через об’єкти (переважно площадні), але мають бути об’єкти, які можуть зупинити
K9: розуміння де пагорби, а де улоговини та визначення вершини об’єкта
K10: просте рельєфне орієнтування
V2: простота у подоланні спортсменом дистанції



         Оранжевий/червоний рівень
K11: грубе орієнтування з об’єктами, які можуть зупинити
K12: більш технічне орієнтування з використанням очевидних форм рельєфу та об’єктів, які можуть зупинити
К13: довші перегони через ділянки із насиченими формами рельєфу, що спонукають до структуризації та генералізації рельєфних ділянок
V3: швидке подолання технічних дистанцій, але з використанням об'єктів, які убезпечать спортсмена від дуже значних помилок



         Рожевий рівень
K14: взяття КП без об’єктів, які можуть зупитити
K15: постановка КП у районах з наявністю невеликої кількості різних деталей


         Синій/чорний рівень
К16-17: складне рельєфне орієнтування та використання районів із великою кількістю різних деталей
V4: важкі технічні завдання та різні варіанти вибору шляху руху





 На цьому поки-що все. Продовження читайте у наступних публікаціях.

* назва презентації "Orienteering in Sweden", автор - Хакан Карлссон, тренер національної збірної Швеції з орієнтування

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Витягнуте із шафи

Закривала на першому курсі свої  « хвости » з історії. Викладач попросив написати тези щодо розвитку орієнтування в Україні. Шукала всюди, де могла: дві-три друковані видання, що вдома припадають пилюкою, різні сайти, блоги. Вийшло взагалі-по-загалям. Приблизно і поверхнево. Світ і орієнтування Орієнтування зародилося у Скандинавії, як елемент підготовки військових, наприкінці XIX ст., а вже як спорт, остаточно сформувалось у Норвегії в 1897 році. Тоді, 13 травня поблизу Бергена, були проведені перші задокументовані змагання із цього виду спорту, в яких вперше приймали участь не тільки військові, але і штатські спортсмени. А от першим відомим переможцем став Педере Фоссума у змаганнях поблизу Осло (Норвегія) 31 жовтня 1897 року. 6 лютого 1899 року стартують перші змагання з орієнтування на лижах у Трондхеймі (Норвегія). На початку ХХ ст. ініціативу розвитку орієнтування підхопили шведи, а за ними й фіни, які у 1905 році створюють «Союз орієнтувального спорту» - фактично пе

Отже, вітаю!

Життєві обставини склалися так, що зараз ти читаєш мій блог. Маю надію, що його контент прийдеться тобі до смаку :) Розпочати ж свою інтернет-історію хочу з близької моєму серцю події – Всесвітнього дня орієнтування. Чому так, розкажу пізніше. Орієнтування і маси 11 травня 2016 року вперше в історії пройшов Всесвітній день орієнтування, який об’єднав 252 957 учасників із 81 країни. Саме стільки людей майже одночасно вийшли на різноманітні спортивні дистанції у всьому світі. Колишній президент IOF * Брайан Портеус (Brian Porteous) дотримується тієї думки, що цей день показав – орієнтування дійсно глобальний вид спорту. «Серйозними» такі змагання назвати важко, проте вони мають свою унікальну мету: масова пропаганда орієнтування у світі. За ідеєю, проведенням цих змагань займаються викладачі у школах, тренери, адміністрації клубів та ентузіасти. IOF пропонує ставити у цей день різноманітні «ігрові» дистанції: лабіринти, легкі спринтерські дистанції, дистанції у парках

Створи своє літо

Горóд, Бабуся , М оре – ці особи вважаються невід’ємними супутниками Літа. Для більш досвідчених майстрів «життєвого досвіду» сюди можна додати і Роботу. Принаймні, це стосується середньостатистичного жителя України. Якщо ж брати до уваги людину, яка випадково чи навмисне одного дня відкрила для себе світ орієнтування, то ці «друзі» гуртом  їдуть  на відпочинок до лісу, бо саме там живе ідол спортсменів – Змагання. Полеміку порозводила, а тепер до справи. Поки у моїй голові зріє і тужиться нова тема «не просто так», я вирішила вас розважити легким оглядом літніх змагань, які заплановані до проведення на Україні. А почну я з весни :) Кубок «Партизанської іскри», Миколаївська обл., 25-28 травня Інформації про ці змагання вкрай мало, бо я знайшла тільки Бюлетень №1 , де сказано про місце проведення, процес заявки та стартові внески. Хоча, можна зробити ставку на цікаву місцевість. Я ніколи не була у тих краях, але чула, що поблизу Южноукраїнська є де побігати. Інфо шукай